В нашому розпліднику є цуценята коргі
Порода собак вельш-коргі-пемброк вражає своєю виглядом та веселим характером, а її історія походження насичена цікавими подіями та легендами.
Історія починається відомою легендою, яка пов'язує вельш-коргі з феями. За легендою, діти фей залишили своїх вельш-коргі-пемброк на землі, де вони стали вірними супутниками та пастухами. Детальніше про легенду можна прочитати за посиланням.
Перші відомості про вельш-коргі-пемброк виникають в графствах Пемброкшир і Кармартеншир в Уельсі, Великобританія. У цих спільнотах, вельш-коргі-пемброк був використаний для пасічництва, стережі майна та як вірний сімейний друг.
Спостереження за вельш-коргі-пемброк розпочались у XV столітті. Вони мали компактну будову тіла, хвіст згори, великі вуха та виразну індивідуальність.
Історія породи взяла новий оберт, коли вельш-коргі-пемброк отримав королівську увагу в 1933 році. Королева Єлизавета II вперше познайомилася з цією породою у дитинстві, коли отримала свого першого вельш-коргі-пемброк на ім'я Даффі. З того часу ця порода стала улюбленцем королівської родини та отримала світову популярність.
У 1934 році порода була визнана Англійським кенел-клубом, а в 1937 році сформульовані стандарти породи. Вельш-коргі-пемброк продовжували брати участь у виставках, змаганнях та служити як домашні улюбленці, набуваючи все більшої популярності.
Порода має свої корені в тер'єрах, які привезли фламандці до Уельсу в середньовіччі.
Назва "пемброк" вказує на графство Пемброкшир, де ці собаки спочатку з'явилися. Ім'я "коргі" може походити від валлійського слова "cor" (означає карлик) або від "kergi", що означає "сторожовий собака".
Вельш-коргі-пемброк вважається потомком норфолкських тер'єрів, які були перевезені на Уельс, де вони змішалися з місцевими пастухами та іншими місцевими породами собак. Для виведення породи також можливо використовувались шпіци, які привезли німецькі і ганські торговці.
Спочатку вельш-коргі-пемброк мали природний бобтейл (куций хвіст), який, за припущеннями, був результатом генетичної мутації. Їхні розміри були меншими, а шерсть більше схожа на тер'єрину. Також, вони могли мати природні вуха, як у тер'єрів.
Вельш-коргі-пемброк, були використовувані як вірні супутники пастухів. Вони славилися своєю енергією, витривалістю та вмінням працювати з художньою сценою. Їх використовували для ведення худоби, а також для охорони майна.
З розвитком породи та зміною її ролі з пастушеської до сімейного улюбленця, змінювався і характер вельш-коргі-пемброк. Вони залишаються енергійними та працьовитими, але стали більш спритними та дружелюбними до людей.
З часом вельш-коргі-пемброк визнали як виняткових домашніх улюбленців, веселих та люблячих компаньйонів, що підкреслює їхню унікальність та відданість у сучасному світі.
Сьогодні вельш-коргі-пемброк залишається однією з найпопулярніших порід собак. Їхні характерні риси, як вірність, енергія та веселість, роблять їх популярними як сімейніми улюбленцями та компаньйонами.
Історія вельш-коргі-пемброк - це чарівна подорож в часі, де ці собаки від гарбузового лагідного пастуха стали частинкою королівської родини та об'єктом обожнювання собачників по всьому світу.